Господь закликає нас до єдності, «бути одно» у країні, в родині, у сім’ї, у спільнотах. Вартує пам’ятати про умови, необхідні для побудові цієї єдності.
Перша умова – це, власне, бажання або намір будувати єдність або вступити в близькі стосунки. Це мій вибір, за який мені доведеться нести відповідальність, іноді його складно усвідомлювати і тоді, простіше образитися або звинуватити іншого в тому, що, з якихось причин, єдність не трапилася.
Друга умова – це відвага, необхідна для здійснення такого ризикованого кроку і пред’явлення себе. Адже кожного разу на шляху єдності ми ризикуємо. Ризикуємо бути відкинутими, ризикуємо відчути біль, позаяк стаємо вразливими або беззахисними: «мій бідний їжачок скинув всі голки – він зовсім свійський» І така відвага викликає не мало поваги.
Третя умова – довіра. Це мій намір довіряти цій людині себе з усім, що є. Іноді нам здається це неймовірно жахливим, частіше – це те людське, що є майже в кожному в силу нашої недосконалої природи. Часом довіра – це дуже тендітна субстанція, особливо якщо є «негативний» досвід обманутої довіри. Це могло траплятися в будь-яких форматах відносин: дитячо-батьківські, дружні, романтичні. Це те, що часто називають зрадою. А тут мова йде не про якийсь факт, а про те, щоб довірити себе іншому. Так можуть народжуватися важкі почуття і їх різні комбінації: страх, сором, страх сорому, сором сорому. Тоді необхідно зробити велику роботу, наприклад, в терапії, щоб крок за кроком, дуже повільно в процесі терапевтичних відносин відновлювати цю дивовижну можливість і дар – довіряти.
Четверта умова – повага до інакшості або визнання права іншого бути іншим. Це те, що називають словом прийняття. Це про те, що інший не зобов’язаний відповідати моїм очікуванням. Прийняття іншого – це непроста історія, і, вимагає колосальної праці над собою
П’ята умова – усвідомленість. Саме усвідомленість дозволяє «відчувати» власні кордони і регулювати їх проникність. Усвідомленість дозволяє вирішувати, кого і на скільки близько я підпускаю. Немає необхідності бути з усіма нарозхрист, займаючись душевним стриптизом, розумно розділяти різні рівні близькості і дистанції з різними людьми.
Таким чином, стикаючись з питаннями єдності, людина неминуче зустрічається з переживаннями самотності, недосконалості, відповідальності, свободи і вибору. А це дозволяє сподіватися на те, що людина здатна творити власне життя, здійснюючи усвідомлені вибори і приймаючи відповідальність за них.
Отець Тихон Сергій КУЛЬБАКА
Джерело: https://www.facebook.com/arkhimtikhon?fref=nf&pnref=story
Світлина: i.ua
